удержавленє

Удержа́вленє. Перехід, взяття у власність держави, націоналізація. Отже, щоб зарадити сим невідрадним відносинам, англійский ліберальний кабінет вніс дня 29. мая с.р. через міністра Гаркурта правительственний проєкт в палаті громад в справі удержавленя землі (Б., 1907, 62, 2); Клюб буде засадничо голосувати заудержавленєм желізниць, тому що уважає за користне для публики, як желізниці находять ся в державнім заряді (Б., 1909, 56, 1)

// порівн. пол. upaństwowić, upaństwowiać — взяти (брати) у державну власність, націоналізувати, пол. państwo — держава, порівн. пол. dzierżawa — 1) оренда, 2) орендоване земельне володіння, укр. діал. доде́ржава — частина з розподіленого між дорослими дітьми маєтку, яка залишається одному з подружжя по смерті другого, пол. dzierżawny — орендний, dzierżawca — орендар, державець, wydzierżawienie — видержавлення, віддання в оренду, взяття в оренду державцем, із протилеж. знач. wywłaszczenie — відчуження, націоналізація чужої власності.