уймити

Уйми́ти, уйма́ти. Применшити, відібрати (заслуги). Друкуючи приватні листи таких людий, я би ніколи не допустив до публичної відомости таких скандалів, котрі абсолютно не вчать нічого, хиба нівечать вражінє з творів тих людий, а що більше -уймають їм заслуги, а не повинні уймити (Маковей, Листи, 551); Не уймаючи о. Боканче заслуг на тім поли, скажемо заразом, що треба вміти найти ріжницю поміж дійстною заслугою а тим, що єсть обов’язком кождого сьвященника. Коли сьвященник-Волох в рускій громаді для морального веденя єї уживає рускої мови, то се обов'язок єго, а не заслуга. Инакше, уважаючи такі об’яви заслугою і ласкою, витворимо зовсім фальшиве понятє о обов’язку сьвященика в рускій громаді (Б., 1895, 39, 3)

// пол. ująć, ujmować (komuś czegoś) — 1) взяти, 2) применшити, відібрати (в когось щось), 3) не визнавати (за кимось заслуг тощо).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уймити — Уйми́ти: — відібрати, зменшити [43] Словник з творів Івана Франка
  2. уймити — -млю, -меш, док., перех., зах. Те саме, що уйняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уймити — Уймати, -маю, -єш сов. в. уйми́ти, -млю, -меш и уняти, уйму, -меш, гл. Врать, взять, отнимать, отнять. Був їден богач і тілько вже богацтва мав, аж не мав де подіти. І вже йшов до Господа Бога, аби їму пан Біг троха уймив того богацтва. Гн. ІІ. 132. Словник української мови Грінченка