уймити

Уйми́ти, уйма́ти. Применшити, відібрати (заслуги). Друкуючи приватні листи таких людий, я би ніколи не допустив до публичної відомости таких скандалів, котрі абсолютно не вчать нічого, хиба нівечать вражінє з творів тих людий, а що більше -уймають їм заслуги, а не повинні уймити (Маковей, Листи, 551); Не уймаючи о. Боканче заслуг на тім поли, скажемо заразом, що треба вміти найти ріжницю поміж дійстною заслугою а тим, що єсть обов’язком кождого сьвященника. Коли сьвященник-Волох в рускій громаді для морального веденя єї уживає рускої мови, то се обов'язок єго, а не заслуга. Инакше, уважаючи такі об’яви заслугою і ласкою, витворимо зовсім фальшиве понятє о обов’язку сьвященика в рускій громаді (Б., 1895, 39, 3)

// пол. ująć, ujmować (komuś czegoś) — 1) взяти, 2) применшити, відібрати (в когось щось), 3) не визнавати (за кимось заслуг тощо).