уроєний
Уроє́ний. Уявний, гаданий, позірний. Ми ще і сегодня не можемо сказати, що той процес ународовленя рускої інтеліґенциї закінчив ся, ще й сегодня мусимо з жалем серця признати ся, що до того, аби межи народом а єго інтеліґенциєю була дійсна, не уроєна спільність, аби у інтеліґенциї рускої було живе почутє народне, досить ще далеко (Б., 1895, 89, 1)
// пол. urojony — уявний, гаданий, позірний; див. іще уроїти.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me