уроєний

Уроє́ний. Уявний, гаданий, позірний. Ми ще і сегодня не можемо сказати, що той процес ународовленя рускої інтеліґенциї закінчив ся, ще й сегодня мусимо з жалем серця признати ся, що до того, аби межи народом а єго інтеліґенциєю була дійсна, не уроєна спільність, аби у інтеліґенциї рускої було живе почутє народне, досить ще далеко (Б., 1895, 89, 1)

// пол. urojony — уявний, гаданий, позірний; див. іще уроїти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уроєний — Уявлюваний, видуманий; що є в чиїйсь уяві [VI] — щоє в чиїйсь уяві, видуманий [VII] — уроєний (180) < польськ. urojony — уявний, мнимий [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. уроєний — уро́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови