утиралыіик

Утира́лыіик. Рушник. Так, переходячи з одної вулиці в другу, закупила остаточно небагато чого, опізнилася та й заночувала у знайомоїпані, котрій продавала кілька разів утиральники, килими і два фунти вовни (Коб., Вовчиха, 148)

// укр. діал. утиральник — рушник.