хапчивість

Хапчи́вість.

1. Крадіжка, хабарництво. Не можна вибирати 1. тих, що самі не мають права вибору, 2. тих, що були карані за провини, пороблені з хапчивости, або провини против моральности, 3. тих, що попали в невиплатність, 4. тих, що яко публичні урядники (двірники і т. д.) були вже раз в дисциплінарній дорозі скасовані задля хапчивости (См.-Стоцький, Громада, 32).

2. Загребущість. — Вже-сте стали, як сушений гриб, пальці ваші покривилися, а ви все загарбуєте ними, все скупуєте. Ви почорніли, мамо, з хапчивості перед вашими дітьми й марнієте, зближаєтеся до гробу... не зі злиднів, мамо, і з біди та праці... як другі, а зо страху, мамо, що вам замало всього (Коб., Вовчиха, 191).

3. Схильність до крадіжок, злодійкуватість. Коли спродавали що з Павлом у селі — худобу яку, набіл, лошака або хоч би й курку, — він ніколи не доставав гроша в руки, все ховала їх перед чоловіком і дітьми. — Або згубите їх, Павле, — вимовляла, — або хтось “йому вкраде з рук, або купить щось зайве, або щось станеться”, і “їх праця розійдеться марно ”. В мене вони найліпше у сховку, Павле, ніхто не дістанеться до них. Тепер і вікна зрадливі, а не то що двері або мужицька хапчивість (Коб., Вовчиха, 145)

// порівн. укр. хапкий, розм. -1) беручкий до чого-небудь, охочий що-небудь робити, проворний моторний, 2) схильний до крадіжок, хабарництва, хапкий на руку — те саме (СУМ, XI, 22); пол. chapać, розм. — хапати, тягти, chapnąć, розм. -1) хапнути, вхопити, 2) хапнути, потягти (вкрасти).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хапчивість — Хапчи́вість: — поспішність [34] Словник з творів Івана Франка