1. Українська літературна мова на Буковині

хлівець

Хліве́ць. Клітка для кроля. Всякий спокійний закуточок, де сухо, де доходить сьвітло й сьвіжий воздух та нема продувів, придатний до приміщень кріличих кліток (хлівців) (Товариш, 1908, 116).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлівець — хліве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хлівець — див. прибудова; хлів Словник синонімів Вусика
  3. хлівець — ХЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Зменш. до хлів. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Панас Мирний); Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (К. Гордієнко); В хлівці тихо шавкотіли качки... (І. Словник української мови у 20 томах
  4. хлівець — -вця, ч. Зменш. до хлів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хлівець — ХЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Зменш. до хлів. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Мирний, І, 1949, 129); Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (Горд., II, 1959, 21); В хлівці тихо шавкотіли качки… (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах
  6. хлівець — Хлів, -ва м. Хлѣвъ, помѣщеніе для скота. Бджола з дупла, а свиня з хліва. Ном. № 13168. Моє діло теляче, наїлося та і в хлів. Ном. № 13576. ум. хлівець, хлі́вчик, хлі́вчичок. Стоїть хлівець, повний овець. Ном. стр. 290, № 4. Словник української мови Грінченка