1. Українська літературна мова на Буковині

хов

Хов. Розведення, вирощування свійських тварин. Окрім наведених уже, є в Швайцариї ще кілька хліборобских союзів, як наприклад: Союз швайцарский дляхову брунатної худоби, Союз для хову таркатої худоби, Союз молочарский і иньші (Товариш, 1908, 95-96); Отсє коротенько наведено тут лиш дещо про хов кріликів. Хто хоче докладно обзнакомити ся з кріликарством, то нехай спровадить собі “Кріликаря", який появив ся накладом "СеляньскоїКаси" в Чернівцях (Товариш, 1908, 119)

// див. ховати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хов — Виховання, плекання; [X] Словник з творів Івана Франка
  2. хов — (дітей) Д. виховання, (тварин) годівля, відгодівля Словник синонімів Караванського
  3. хов — ХОВ, у, ч., діал. Виховання. – І ти ж такого самого грецького роду й хову, як і я (І. Нечуй-Левицький); – Батько й найшов мені дівчину тут, в Жовтанцях: здорова, вродлива І простого хову (І. Франко); // Годівля, догляд. Сей кінь свого хову (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. хов — хов плекання, догляд (ст): Підливаю свої квітки. Ходіть, ходіть до мене нагору, дістанете гарну левконію мого хову і, може, ще що-небудь (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. хов — -у, ч., діал. Виховання. || Годівля, догляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хов — Хов, -ву; хо́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хов — ХОВ, у, ч., діал. Виховання. — І ти ж такого самого грецького роду й хову, як і я (Н.-Лев., V, 1966, 286); — Батько й найшов мені дівчину тут, В Жовтанцях: здорова, вродлива І простого хову (Фр., X, 1954, 224); // Годівля, догляд. Сей кінь свого хову (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  8. хов — Хов, -ву м. Воспитаніе, выкормъ. Сей кінь свого хову. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка