хорувати

Хорува́ти. Хворіти. В мене родичі від двох років заєдно нездужають, а від року мати моя постоянно хорує, а надто вже посліднього часу дуже хорувала (Коб., Листи, 149, 554)

// пол. chorować — хворіти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

хорувати — Хорувати (21, 435) – “хворіти”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
хорувати — хорува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
хорувати — див. хворіти Словник синонімів Вусика
хорувати — ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (з народної пісні); Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати (Номис); По морі ми пливли без злих пригод... Словник української мови у 20 томах
хорувати — хорува́ти хворіти (перев. часто або тривалий час)(ср, ст)||слабувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
хорувати — Цілий тиждень хорувала, бо робота була, а в неділю подужала, бо цимбали вчула. До роботи лінива, а до розваг охоча. Приповідки або українсько-народня філософія
хорувати — -ую, -уєш, недок., діал. Хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
хорувати — ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал. Словник синонімів української мови
хорувати — Х(в)орува́ти, -ру́ю, -ру́єш; не х(в)ору́й, -ру́йте на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хорувати — ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (Коломийки, 1969, 181); По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ (Фр., XI, 1952, 140); *Образно. Словник української мови в 11 томах
хорувати — Хорувати, -рую, -єш гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ном. № 12694. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32. Словник української мови Грінченка