1. Словник синонімів української мови

хорувати

ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.; СТРАЖДА́ТИ на що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯ розм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯ розм., КВОЛІ́ТИ розм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи). Щось із печінкою в неї, здавна хворіє, сьогодні мала приступ (Є. Гуцало); Він тоді нездужав, але на зустріч з нами все-таки прийшов (А. Шиян); — Яке здоров'я?.. — одказував він стиха та зглуха. Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Марко Вовчок); (Гарасим:) Що ж ти, недугував на очі, чи що? (Кобзар:) Недугував (Панас Мирний); Пріська й каже: — Не так він недужав, щоб йому животіти (Г. Квітка-Основ'яненко); Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (І. Нечуй-Левицький); Яків усе хорів (Марко Вовчок); По морі ми плили без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко); Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка (Мирослав Ірчан); Більшість старих китів страждають атеросклерозом (з газети); У коваля жінка розбита паралічем лежить от уже більше року (А. Головко); — А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний); Вона була вже не молода.. — очі вже недомагали (Н. Кобринська); З місяць у лікарні пролежав (дід) та й тепер кволиться (Б. Грінченко); — Солоха, правда, довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний); Здоров'я своє звела, хирію (Ганна Барвінок); Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла (О. Стороженко); Чевріє дитина (Словник Б. Грінченка). — Пор. незду́жатися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорувати — Хорувати (21, 435) – “хворіти”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
  2. хорувати — хорува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. хорувати — Хорува́ти. Хворіти. В мене родичі від двох років заєдно нездужають, а від року мати моя постоянно хорує, а надто вже посліднього часу дуже хорувала (Коб., Листи, 149, 554) // пол. chorować — хворіти. Українська літературна мова на Буковині
  4. хорувати — див. хворіти Словник синонімів Вусика
  5. хорувати — ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (з народної пісні); Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати (Номис); По морі ми пливли без злих пригод... Словник української мови у 20 томах
  6. хорувати — хорува́ти хворіти (перев. часто або тривалий час)(ср, ст)||слабувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хорувати — Цілий тиждень хорувала, бо робота була, а в неділю подужала, бо цимбали вчула. До роботи лінива, а до розваг охоча. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. хорувати — -ую, -уєш, недок., діал. Хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. хорувати — Х(в)орува́ти, -ру́ю, -ру́єш; не х(в)ору́й, -ру́йте на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хорувати — ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (Коломийки, 1969, 181); По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ (Фр., XI, 1952, 140); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  11. хорувати — Хорувати, -рую, -єш гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ном. № 12694. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32. Словник української мови Грінченка