1. Українська літературна мова на Буковині

шпалір

Шпалі́р, шпалє́р. Ряд. Щоби люди не пхали ся, то ґвардия ішла боками улиць і творила рухомий шпалєр (Б., 1895, 7, 2); Похід був дуже гарний. Коло школи очікувало много народа. Шкільна молодіж була уставлена в шпалір. Вистріли з моздірів, “славно ” і “многая літа“ витали п. Спинула яко щирого борця народного (Б., 1907, 39, 2); Місцева сторожа пожарна з комендантом Созаньским на чолі творила шпалір (Б., 1907, 39, 2); Руска Молдавиця була пристроєна сьвяточно, тисячі Гуцулів творили шпалір від входу в село аж до громадского уряду. Тут привитали нашого посла [Н. Василька] представителі громади в комплєті (Б., 1907, 83, 1);

/ образно. А з того лісу близько Рарива виринають дві однакові стіни кам'яні, стоячи рівно одна проти другої, мов шпалір, що веде до пишної скали... (Коб., Некультурна, 85)

// пол. szpaler — 1) ряд, 2) шпалера; порівн. шпалір, нім. -1) два ряди дерев або чагарів, що творять садову алею; 2) два ряди людей, розставлених вздовж вулиці так, щоб між ними можно було пройти (СЧС, 531).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпалір — Шпа́лір: — тиск, затор [22] Словник з творів Івана Франка
  2. шпалір — ШПАЛІ́Р, ле́ру, ч., заст. Шпалера (у 1, 2, 4 знач.). На те, щоб набути шматок шпалеру з червоними рожами під образи – пішли усі яйця, які збирались одно до одного (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шпалір — шпалі́р іменник чоловічого роду шпалера рідко Орфографічний словник української мови
  4. шпалір — шпалі́р 1. два ряди дерев обабіч дороги (ст) 2. два ряди людей між якими залишається вільний прохід (ст): Нас, малих, то є приготовчу клясу й оба відділи (А і Б) першої кляси... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. шпалір — -леру, ч., заст. Шпалера (у 1, 2, 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шпалір — ШПАЛІ́Р, ле́ру, ч., заст. Шпалера (у 1, 2, 4 знач.). На те, щоб набути шматок шпалеру з червоними рожами під образи — пішли усі яйця, які збирались одно до одного (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. шпалір — Шпалір, -ру м. Обои. см. шпалера. Шпаліром стіни обліпив. Мкр. Г. 48. Словник української мови Грінченка