штивніти

Штивніти. Застигати, тверднути. — Ех, що за дорога, що за дорога! Се кара божа спадає на нас, кара божа! — бурмотів [панотець], засапуючись і опираючись важко на грубу, ковану палиц. Біла довга борода аж штивніла наморозі (Коб., За готар, 127)

// пол. sztywnieć — 1) застигати, тверднути, 2) ставати нерухомим, непорушним, деревіти, дубіти, коцюбнути, 3) перен. ставати натягнутим, вимушеним (про стосунки); див. іще штивний.