штубей

Штубе́й. Колода, вулик. [Старий Онуфрій] оповідав, що до нього заходив оноді Івоніка, хотів від нього купити один штубей, але Онуфрій не продав; він не продає, як казав, нікому своїх бджіл, бо свої бджоли має він лиш для себе (Коб., Земля, 280)

// рум.. ştiubei — 1) вулик-дуплянка, 2) видовбана колода, видовбаний пень; штубей, рум. -вулик (СЧС, 532).