яринний
Яри́нний. Прикм. від ярина. Навіть найсильнійше гноєнє стаєнним гноєм не вистарчить для осягненя високого урожаю в яриннім городі. Треба уживати також штучних погноїв (Товариш, 1908, 241).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яринний — ЯРИ́ННИЙ, а, е, рідко. 1. Прикм. до ярина́. 2. Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева). Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
- яринний — яри́нний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- яринний — яри́нний овочевий (ст): У заді хати яринний город, а далі стайня і стодола. Коло стодоли загін пишних рожевих маків. Маку треба було до різдвяної куті і великодного маківника (Криницька); При помочи яринних страв можемо також схуднути без шкоди для нашої шкіри (Нова хата 1934)||яриновий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- яринний — -а, -е, рідко. 1》 Прикм. до ярина. 2》 Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева). Великий тлумачний словник сучасної мови
- яринний — Яри́нний, -на, -не = ярови́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яринний — ЯРИ́ННИЙ, а, е, рідко. 1. Прикм. до ярина́. 2. Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева). Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (Донч., IV, 1957, 147). Словник української мови в 11 томах
- яринний — Яри́нний, -а, -е 1) Яровой. 2) О деревьяхъ: всякое лиственное дерево, кромѣ поздняго дуба. Яровий ліс. Лохв. у. Словник української мови Грінченка