ґешефтярский

Ґешефтя́рский.

1. Прикм. від гешефтяр, корисливий, спрямовий до здобуття грошового зиску. З захмареного тла відзиває ся голос, що нас впоминає бути обережним, щоби дух ґешефтярский, жадоба фунтів, шілінґів і феників не забили ідеалізму і не попсували чистоти наших цілий (Товариш, 1908, 190).

2. перен. Тимчасовий, низькопробний, здійснений з корисливих міркувань. Христіяньскі соціяли і молодочехи підперли “польске коло" і шляхотскі махери не підуть до криміналу... Польска преса приняла цю вістку з великою втіхою, але ся втіха має також дуже прикрі сторони... Передовсім успіх сей — се лиш хвилевий, ґешефтярский успіх [...]Безперечно, польскі практики виборчі здемасковано в палаті так досадно, що все їх плюгавство побачили всі сторонництва і ні одно з них не могло не вірити в правду доказів, які представили наші і соціялістичні бесідники (Б., 1907, 74, 1).

3. Практичний, буденний, побутовий, матеріальний (про справи). А тепер хочу я насамперед всякі ґешефтярскі річі писати, щоб не забув, як і в останнім листі (Арт., 14. IV. 1933)

// порівн. пол. geszefciarski, розм., зневажл. — спекулянтський, гешефтярський.