1. Українська літературна мова на Буковині

ґрасувати

Ґрасува́ти, перен. Гарцювати, товктися, лютувати. Се перше [манерна, безсоромна безілюзійність нашої молоді] ґрасує в нас, а друге [розуміння краси і героїчного] — дасть Біг (Коб., Листи, 95, 455)

// пол. grasować — лютувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґрасувати — ҐРАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. що. Розчищати (стежки, доріжки і т. ін.). – Я буду стежки ґрасувати, а ти замітати (Леся Українка). 2. що. Витоптувати. Словник української мови у 20 томах
  2. ґрасувати — ґрасува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ґрасувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. 1》 Вистругувати, розчищати (стежки і т. ін.). 2》 Витоптувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ґрасувати — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. ґрасувати — Ґрасува́ти, -су́ю, -су́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ґрасувати — Ґрасувати, -сую, -єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували. АД. І. 77. Словник української мови Грінченка