ґрасувати
ҐРАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1. що. Розчищати (стежки, доріжки і т. ін.).
– Я буду стежки ґрасувати, а ти замітати (Леся Українка).
2. що. Витоптувати.
Татари стояли, копитами землю ґрасували (з народної пісні);
Тепер гультяй з паном бій веде, ґрасує по наших полях (У. Самчук).
3. перен. Здійснювати військові напади, набіги.
Від Залізняка Семен Неживий відлучається в Лисянці і йде у Черкащину й Чигиринщину, де ґрасували банди польських конфедератів, грабуючи й мордуючи українських селян та міщан (із журн.);
* Образно. Славне військо Речі Посполитої буде ґрасувати, як барс, допоки не згине останній лотр! (В. Чемерис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґрасувати — Ґрасува́ти, перен. Гарцювати, товктися, лютувати. Се перше [манерна, безсоромна безілюзійність нашої молоді] ґрасує в нас, а друге [розуміння краси і героїчного] — дасть Біг (Коб., Листи, 95, 455) // пол. grasować — лютувати. Українська літературна мова на Буковині
- ґрасувати — ґрасува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ґрасувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. 1》 Вистругувати, розчищати (стежки і т. ін.). 2》 Витоптувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґрасувати — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
- ґрасувати — Ґрасува́ти, -су́ю, -су́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ґрасувати — Ґрасувати, -сую, -єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували. АД. І. 77. Словник української мови Грінченка