1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

будівля

Будівля, будова, побудова

Іменники будівля й будова інколи бувають синонімами, що означають тотожні поняття: «Громадські будівлі стояли по той бік села» (О. Копиленко); «Хитались червоні колони будови» (М. Бажан). У двох цих фразах обидва іменники передають закінчений наслідок будівельного процесу, що відповідає російським словам здание, строение. Проте іменник будова може означати ще й процес будування: «Ми росли на колгоспному полі, на будовах, у труді і в бою» (П. Дорошко), структуру (будова тіла, будова речення) й конструкцію (будова машини).

Є ще іменник побудова, що означає закінчення процесу. Іноді його помилково вживають замість слова будова, коли мовиться про структуру: побудова тіла. Цього не слід допускати.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будівля — будівля – будова – побудова Слова будівля і будова іноді бувають синонімами, позначаючи тотожні поняття. “Порожньо на подвір’ї, понуро стоять будівлі...” (Андрій Головко), “Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі” (Максим Рильський). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. будівля — буді́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. будівля — [буд’іўл'а] -ўл'і, ор. -ўлеийу, р. мн. -д'івеил' Орфоепічний словник української мови
  4. будівля — -і, ж. 1》 Архітектурна споруда; будова. 2》 тільки одн., рідко. Дія за знач. будувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. будівля — БУДІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (І. Нечуй-Левицький); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Остап Вишня)... Словник української мови у 20 томах
  6. будівля — Об'єкт, створений людиною, міцно з'єднаний з ґрунтом, напр., будинок, дорога, тунель; б. діляться на водні (канали, шлюзи, греблі) і наземні (будинки, дороги). Універсальний словник-енциклопедія
  7. будівля — БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  8. будівля — Буді́вля, -лі, -лею; -ді́влі, -ді́вель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. будівля — БУДІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (Н.-Лев., II, 1956, 411); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Вишня, І, 1956, 159). 2. тільки одн., рідко. Дія за знач. будува́ти... Словник української мови в 11 томах
  10. будівля — I. Будівля, -лі ж. Строеніе, постройка, зданіе. Шкода йому об хату обпіратись: не видержить, впаде його будівля. К. Іов. 18. --------------- II. Будівля, -ля с. Строеніе, постройка. Любо оком глянуть на сю церкву!... Словник української мови Грінченка