1. Словник синонімів української мови

будівля

БУДИ́НОК (будівля, призначена для житла або для розміщення різних установ), ДІМ, ОСОБНЯ́К (добре впорядкований будинок міського типу; звичайно для однієї родини або однієї установи); КОТЕ́ДЖ (житловий особняк, перев. двоповерховий); ХОРО́МИ мн., розм. (великий розкішний будинок; ірон. — про будинок, житло взагалі); ДОМИ́НА розм., ХОРО́МИНА рідко (великий будинок). Зупинились на головній вулиці біля будинку з написом "Ревком" (О. Довженко); Я сів на бульварі, напроти будинку, і дім вороже дивився на мене рядами чорних, холодних шибок (М. Коцюбинський); Особняк головного інженера стояв трохи осторонь єдиної вулиці селища (Ю. Шовкопляс); (Степан:) Ось як відгуляємо.. весілля, зараз комору переробимо на світлицю; і будуть у нас хороми на дві половини! (М. Кропивницький); — Ну-ну, покажіть, які тут у вас хороми, — говорила Ольга Іванівна, обходячи кімнати (Д. Ткач); Та вже ж і вибудується він!.. Він он яку домину розпочне... (Панас Мирний). — Пор. 1. буді́вля.

БУДІ́ВЛЯ (кам'яна, дерев'яна і под. споруда для житла, господарських потреб і т. ін.), БУДО́ВА. Її увагу привернула кругла будівля з дощок з величезним написом "Цирк" (О. Донченко); Колодуб.. поїхав до високої, з помпезною колонадою будови (Ю. Бедзик). — Пор. буди́нок, спору́да.

БУДІВНИ́ЦТВО (створення будівель, яких-небудь споруд), БУДО́ВА, БУДІ́ВЛЯ рідко; БУДУВА́ННЯ, СПОРУ́ДЖЕННЯ, СПОРУ́ДЖУВАННЯ, ЗВЕ́ДЕННЯ (як процесуальність, тривання цієї дії); ПОБУДО́ВА, ПОБУДУВА́ННЯ (як результат цієї дії); ЗАБУДО́ВА, ЗАБУДІ́ВЛЯ (спорудження будівель на якій-небудь ділянці). Будівництво йшло повним ходом вдень і вночі, на всіх дільницях панував ритмічний шум напруженої роботи (В. Собко); Та далі будова ввійшла в береги, лісоруби поїхали назад у свої гори (О. Гончар); Карамаш іде на будівлю нового цеху (А. Шиян); Кипить могутніх будувань Гарячий бунтівничий кратер (М. Бажан); Спорудження великих гідростанцій на Дніпрі потребуватиме знесення і побудови приблизно ста тисяч будинків сільського і міського типу (О. Довженко); Роздивилась (Клавда) по світі і взялась за спекуляцію площами під забудови (І. Вільде).

СПОРУ́ДА (те, що збудоване, споруджене, перев. великих розмірів і складної конструкції), БУДО́ВА, СПОРУ́ДЖЕННЯ, БУДУВА́ННЯ рідше, ЗАБУДУВА́ННЯ рідше. Гордістю наповнювала думка про Дніпрельстан — одну з найбільших споруд у світі (В. Гжицький); — А то що за спорудження видніються в кінці саду? — запитав Баніт (Д. Ткач); Хто руйнує, — по тім зостається руїна, .. хто будує, — лиша по собі будування (Б. Грінченко); З-за гори виступила висока ґуральня та чималі забудування за греблею (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. буді́вля.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будівля — будівля – будова – побудова Слова будівля і будова іноді бувають синонімами, позначаючи тотожні поняття. “Порожньо на подвір’ї, понуро стоять будівлі...” (Андрій Головко), “Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі” (Максим Рильський). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. будівля — буді́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. будівля — [буд’іўл'а] -ўл'і, ор. -ўлеийу, р. мн. -д'івеил' Орфоепічний словник української мови
  4. будівля — Будівля, будова, побудова Іменники будівля й будова інколи бувають синонімами, що означають тотожні поняття: «Громадські будівлі стояли по той бік села» (О. Копиленко); «Хитались червоні колони будови» (М. Бажан). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. будівля — -і, ж. 1》 Архітектурна споруда; будова. 2》 тільки одн., рідко. Дія за знач. будувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. будівля — БУДІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (І. Нечуй-Левицький); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Остап Вишня)... Словник української мови у 20 томах
  7. будівля — Об'єкт, створений людиною, міцно з'єднаний з ґрунтом, напр., будинок, дорога, тунель; б. діляться на водні (канали, шлюзи, греблі) і наземні (будинки, дороги). Універсальний словник-енциклопедія
  8. будівля — Буді́вля, -лі, -лею; -ді́влі, -ді́вель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. будівля — БУДІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (Н.-Лев., II, 1956, 411); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Вишня, І, 1956, 159). 2. тільки одн., рідко. Дія за знач. будува́ти... Словник української мови в 11 томах
  10. будівля — I. Будівля, -лі ж. Строеніе, постройка, зданіе. Шкода йому об хату обпіратись: не видержить, впаде його будівля. К. Іов. 18. --------------- II. Будівля, -ля с. Строеніе, постройка. Любо оком глянуть на сю церкву!... Словник української мови Грінченка