1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

відстаючий

Відстаючий — що (котрий, який) відстає — відсталий

«У нашому колективі не повинно бути відстаючих!» — читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих. Можна виправити на описову форму: «У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають», але можна обійтись і без неї, взявши прикметник відсталий: «У нашому колективі не повинно бути відсталих».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстаючий — відстаю́чий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відстаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до відставати 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відстаючий — ВІДСТАЮ́ЧИЙ, а, е. Який відстає (у 2, 3, 5 знач.). Хто, було, не приготує уроку.., того вчитель карав, залишаючи в класі по закінченні занять на одну-дві години. Відстаючий учень мусив за цей час вивчити, чого не знав (Є. Доломан); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  4. відстаючий — ВІДСТАЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до відстава́ти 6. Висока комуністична свідомість проявилась у чудовому почині Валентини Гаганової, яка перейшла на роботу з передової у відстаючу бригаду (Ком. Укр. 7, 1961, 21). Словник української мови в 11 томах