заказати

Заказати (заказувати), замовити (замовляти)

Хоч на цих двох словах, що мають різне значення, — заказати й замовити — не випадало б помилятись людям, однак помиляються, як це чуємо часом з уст, а то й читаємо в сучасній літературі, наприклад, у такій фразі: «Вони сіли за вільний стіл і заказали собі пива й раків».

Слова заказати, заказувати означають «наказувати щось комусь» («Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти». — М. Маркович) або «забороняти комусь щось» («Та й де той пан, що нам закаже і думать так і говорить?» — Т. Шевченко). А коли йдеться про страву чи якийсь продукт широкого вжитку, що його просять продати або зробити, тоді треба ставити слова замовити, замовляти, наприклад: «Солодка прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, мостились біля вікна або сідали на веранді» (М. Коцюбинський); «Замовив оце шевцеві пошити нові чоботи» (з живих уст).

Слова замовляти, замовити трапляються ще в народних повір’ях як засіб знімати біль або лікувати хвороби: «Та не замовляйте зуби — не болять» (М. Номис), «Стара ненька говорила, що він уміє замовляти, що наслано на дитя лихими людьми» (І. Нечуй-Левицький).

З цього видно, що в наведеній помилковій фразі треба було написати: «...замовили собі пива й раків».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заказати — Заказа́ти: — заборонити [31] Заказало: — склалося нещастя, кара на когось стала [V] Словник з творів Івана Франка
  2. заказати — заказа́ти дієслово доконаного виду не дозволити Орфографічний словник української мови
  3. заказати — Зака́зати, зака́зувати. Заборонити. Був припис церковний, що у Великий тиждень не можна робити жадної тяжкої роботи, а право світске так само заказувало тяжко працювати (Б., 1895, 13, 4) // пол. zakazać, zakazywać — забороняти, zakaz — заборона, zakazany — заборонений, zakazowy — заборонний. Українська літературна мова на Буковині
  4. заказати — див. заказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. заказати — заказа́ти доро́гу кому. Робити недоступним що-небудь, закрити доступ кудись. Макуха запевняв, що боятись нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик). Фразеологічний словник української мови
  6. заказати — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
  7. заказати — ЗАКАЗА́ТИ див. зака́зувати. Словник української мови в 11 томах
  8. заказати — Заказати см. заказувати. Словник української мови Грінченка