заказати

заказа́ти доро́гу кому. Робити недоступним що-небудь, закрити доступ кудись. Макуха запевняв, що боятись нема чого, що це свої місця, куди німчура й ноги не суне. Одного разу наскочили, так їм до третіх віників заказали сюди дорогу (Ю. Бедзик). доро́га зака́зана. Йому в цей дім дорога заказана (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

заказати — Заказа́ти: — заборонити [31] Заказало: — склалося нещастя, кара на когось стала [V] Словник з творів Івана Франка
заказати — заказа́ти дієслово доконаного виду не дозволити Орфографічний словник української мови
заказати — Зака́зати, зака́зувати. Заборонити. Був припис церковний, що у Великий тиждень не можна робити жадної тяжкої роботи, а право світске так само заказувало тяжко працювати (Б., 1895, 13, 4) // пол. zakazać, zakazywać — забороняти, zakaz — заборона, zakazany — заборонений, zakazowy — заборонний. Українська літературна мова на Буковині
заказати — Заказати (заказувати), замовити (замовляти) Хоч на цих двох словах, що мають різне значення, — заказати й замовити — не випадало б помилятись людям, однак помиляються, як це чуємо часом з уст, а то й читаємо в сучасній літературі, наприклад... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
заказати — див. заказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
заказати — ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Словник синонімів української мови
заказати — ЗАКАЗА́ТИ див. зака́зувати. Словник української мови в 11 томах
заказати — Заказати см. заказувати. Словник української мови Грінченка