Оуен Роберт

(англ. Owen, Robert)

“капіталіст-добродійник”, утопічний соціаліст, вперше в історії менеджменту визначив, що менеджмент — це не інститут, а скоріше сукупність особистостей, що відповідають за використання людських і нелюдських ресурсів у процесі досягнення корпоративних цілей. Маючи на меті створення “сільського кооперативу”, О. на власні кошти організував “індустріальний оазис” у Нью(Ланарку (Шотландія), де спробував реалізувати свої ідеї майбутньої соціальної справедливості: общинна власність і управління, виховання дітей поза родиною і прищеплення їм “справжніх цінностей”, людина (“жива машина”) повинна бути чистою і охайною, забезпеченою усім необхідним для гідного існування.

На його думку, слід регулювати робочий час, приймати закони про дитячу працю, надавати держосвіту, безкоштовні обіди на роботі, залучати робітників до розробки і реалізації суспільних проектів. В історію менеджменту О. увійшов не як успішний підприємець, а скоріше як людина, яка першою звернула увагу на першорядний обов’язок менеджменту — не інституціональну, а особисту відповідальність управлінців, за використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення корпоративних цілей. Традиція, яку він почав, формулюється в наш час трохи інакше, але сутність її не змінилася: у чому полягає відповідальність сучасного менеджменту і кожного менеджера, зокрема.