дефіцит

Значення в інших словниках

1. дефіцит — Грошова недостача [III] Словник з творів Івана Франка
2. дефіцит — дефіци́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. дефіцит — [деиф'іцит] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
4. дефіцит — -у, ч. 1》 Перевищення видатків над доходами; збиток. Дефіцит бюджету — перевищення витрат бюджету над його доходами. Дефіцит валового національного продукту — різниця між потенційним та фактичним створеним валовим національним продуктом (ВНП). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дефіцит — Недобір, нестача Словник чужослів Павло Штепа
6. дефіцит — дефіци́т (від лат. deficit – не вистачає) 1. Перевищення видатків над доходами, пасиву балансу – над його активом. 2. Нестача матеріальних цінностей порівняно з потребою в них. Словник іншомовних слів Мельничука
7. дефіцит — Перевищення видатків над надходженнями. Універсальний словник-енциклопедія
8. дефіцит — I. БРАК кого-чого (відсутність достатньої кількості або повна відсутність кого-, чого-небудь), НЕСТА́ЧА чого, у чому, НЕСТА́ТОК чого, у чому, ДЕФІЦИ́Т чого, у чому, з чим, СКРУ́ТА з чим, яка, ГО́ЛОД на що, який, підсил., КРИ́ЗА яка, підсил. Словник синонімів української мови
9. дефіцит — Дефіци́т, -ту, -тові; -ци́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. дефіцит — ДЕФІЦИ́Т, у, ч. 1. Перевищення видатків над доходами; збиток. Бюджетний дефіцит створюється в результаті того, що державні видатки перевищують прибутки держави (Вісник АН, 6, 1957, 16). 2. чого. Мала кількість, нестача чого-небудь порівняно з потребою. Словник української мови в 11 томах
11. дефіцит — рос. дефицит (від латин. deficit — не вистачає) — 1. Перевищення видатків над доходами порівняно з запланованими обсягами, пасиву балансу над активом. Eкономічна енциклопедія