диференціація
(англ. difference)
1. спеціалізація по функціях у рамках організації, що утворює разом з її протилежністю — інтеграцією єдину структуру. Як правило, чим вище ступінь д., тим більша потреба в інтеграції. Чітка формальна д. організаційних одиниць, заснована на характері робочих завдань чи розходженнях з навколишнім середовищем, сприяє росту продуктивності організації загалом. Це дає змогу припустити, що спеціалізація і поділ праці залишаються дотепер виправданими з погляду економіки і управління, їх варто зберігати по можливості в “чистому” вигляді, тому що довільне об’єднання несхожих функцій в організації, наприклад НДР і збуту, НДР і виробництва, може створити проблеми, які важко вирішуються.
2. поділ, розчленування цілого на окремі якісні частини.
Значення в інших словниках
- диференціація — диференціа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- диференціація — [диефеиреин'ц'іац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- диференціація — -ї, ж. Поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. Диференціація освіти. Диференціація продукції — виділення продукції того чи іншого виробника із загальної маси конкуруючих товарів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диференціація — диференціа́ція (франц. differentiation, від лат. differentia – різниця, відмінність) поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини. Словник іншомовних слів Мельничука
- диференціація — ДИФЕРЕНЦІА́ЦІЯ, ї, ж. Поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. Разом із суспільним поділом праці і диференціацією суспільства на багатих і бідних, вільних і рабів виникає і нове історичне явище — класи (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах