заставне право

(англ. mоrtagage right)

право, за яким кредитор (зазвичай, банк) у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання має пріоритетну можливість на задоволення претензій щодо вартості заставного майна. Банк має право контролювати збереження позичальником застави. Якщо банк встановлює, що заставне майно не зберігається належним чином, він має право на дострокове стягнення позички, наданої під відповідну заставу із застосуванням з. п.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заставне право — рос. залоговое право переважне право кредитора (заставотримача) на задоволення своїх претензій за рахунок продажу, вилучення заставленого майна у разі невиконання боржником зобов'язання, що забезпечене заставою. Див. також Застава. Eкономічна енциклопедія