пункт

(англ. роіпt)

термін, що використовується для визначення змін у цінах на акції, а в курсах валют – процентних ставок.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пункт — Докладно, точно [IV] — точно [II] Словник з творів Івана Франка
пункт — пункт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
пункт — (найвищий) місце, точка; (медичний) частина; (поворотний) момент; (пакту) параграф; (населений) ІД. ОСЕЛЯ, поселення, місцевість; (для збору) г. станиця. Словник синонімів Караванського
пункт — [пункт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
пункт — -у, ч. 1》 Певне місце у просторі, на земній поверхні. || Місце, що має певне призначення, використовується для яких-небудь цілей, є метою чогось. || Місце, заселене людьми (місто, село і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
пункт — Точка, місце Словник чужослів Павло Штепа
пункт — ПУНКТ, у, ч. 1. Певне місце у просторі, на земній поверхні. Кавалькада виїхала на найвищий пункт дороги (М. Коцюбинський); Повне сонячне затемнення спостерігається в будь-якому пункті в середньому один раз приблизно в 300 років (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
пункт — (нім. Punkt, від лат. punctum – крапка) 1. Місце в просторі, що характеризується певними ознаками (географічне положення, природні особливості, використання для якихось цілей тощо). 2. Місце зосередження чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
пункт — ПУНКТ (певне місце у просторі, на земній поверхні), ТО́ЧКА. Щоб доїхати до якого близького на око пункту, треба було без кінця спускатися в долину, здійматись на гору, немов плисти з хвилі на хвилю (М. Словник синонімів української мови
пункт — Пункт, -ту; -кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пункт — рос. пункт міра, якою визначаються коливання цін, вимірюється курс цінних паперів і валют на біржах. Eкономічна енциклопедія