раціональність

(англ. rationality)

“вибір кращих альтернатив поведінки в рамках даної системи цінностей, причому наслідки такого вибору повинні бути цілком передбачувані” (Саймон). Р., до якої прагнуть класичні економісти і дослідники, об’єктивна. У цьому випадку приймаються рішення, результатом яких стає максимізація цінностей як самого менеджера, так і його організації. Однак подібна об’єктивна р. недосяжна, тому що для цього треба було б здобути знання всіх можливих альтернатив і очікуваних результатів, а обмеженість практичного досвіду довелося б заповнювати теоретичними знаннями. Можливо, ми спроможні досягти лише суб’єктивної р., але при цьому максимізуємо лише результат, визначений тим обмеженим знанням нашої ситуації, яким оперуємо. Проаналізувавши весь цей процес, ми змушені визнати, що недосяжна р. навіть такого роду. Допускаючи в теорії прийняття рішень такі моменти, як задовільність, обмежена раціональність і послідовність кроків, Сайерт, Саймон та інші стверджували, що менеджери не вирішують проблеми раціонально, а недосконале знання і невизначеність — їхній нормальний стан. Ми повинні розглядати р. з погляду інформації, якою володіємо, і прагнути по можливості бути краще інформованими.