секвестр

(англ. sequester)

заборона або обмеження, що накладається державною владою на використання чи розпорядження будь-яким майном.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секвестр — Секве́стр: — заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном [44-1] — заборона чи обмеження права користування будь-яким майном за розпорядженням органів державної влади [51] — податок [47] Словник з творів Івана Франка
  2. секвестр — секве́стр 1 іменник чоловічого роду заборона на користування майном або коштами арх. секве́стр 2 іменник чоловічого роду ділянка омертвілої тканини Орфографічний словник української мови
  3. секвестр — -у, ч. 1》 юр. Заборона чи обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном. 2》 Пропорційне зниження державних бюджетних витрат протягом часу, який залишається до кінця поточного бюджетного року. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. секвестр — СЕКВЕ́СТР, у, ч. 1. юр. Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном. – Отож повинен сповістити вас, що ім'ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр (Ю. Смолич). 2. фін. Словник української мови у 20 томах
  5. секвестр — секве́стр (лат. sequestrum – заборона) 1. Заборона чи обмеження права користування будь-яким майном за розпорядженням органів державної влади. 2. Змертвіла частина будь-якого органа, найчастіше кістки. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. секвестр — Секве́стр, -ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. секвестр — СЕКВЕ́СТР, у, ч. 1. юр. Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном. — Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 424). 2. мед. Словник української мови в 11 томах