1. Економічний словник

юрисдикція

(англ. jurisdiction)

повноваження судових, адміністративних та інших органів вирішувати певні категорії кримінальних, цивільних, трудових, адміністративних справ, закріплених у законодавстві.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юрисдикція — Юрисди́кція: — повноваження давати правову оцінку фактам [34] — тут: право чинити суд [XIX] Інвентар з р. 1800 не подає нам вправді розміру грунту, яким наділений був костьол товстецький, а тільки коротко каже, що до того костьолу «після ерекції Я. Словник з творів Івана Франка
  2. юрисдикція — -ї, ор. -єю. Правова сфера, на яку поширюється повноваження кого-небудь. Літературне слововживання
  3. юрисдикція — Право чинити суд, г. судовласть, (даної установи) прероґативи Словник синонімів Караванського
  4. юрисдикція — [йуриесдикц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. юрисдикція — Судовлада, судочинство, судопідлеглість, правотлум Словник чужослів Павло Штепа
  6. юрисдикція — рос. юрисдикция повноваження певної особи, установи давати правову оцінку фактам, діям, розв'язувати правові питання. Eкономічна енциклопедія
  7. юрисдикція — ЮРИСДИ́КЦІЯ, ї, ж. 1. Право чинити суд, розглядати і розв'язувати правові питання. Цим колоністам надавали самоуправу у формі т. зв. німецького або Магдебурзького права. Словник української мови у 20 томах
  8. юрисдикція — юрисди́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  9. юрисдикція — -ї, ж. 1》 Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання. || Повноваження давати правову оцінку фактам, розв'язувати правові питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. юрисдикція — юрисди́кція [лат. jurisdictio, від jus (juris) – право і dico – проголошую] повноваження давати правову оцінку фактам, розв’язувати правові питання. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. юрисдикція — Обсяг компетенції судового або адміністративного органу. Універсальний словник-енциклопедія
  12. юрисдикція — Юрисди́кція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. юрисдикція — ЮРИСДИ́КЦІЯ, ї, ж. 1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання. 2. Сфера, на яку поширюється таке право. Безпосередній юрисдикції київського князя підлягали князівські дружинники, челядь, залежне селянство, вища адміністрація (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 485). Словник української мови в 11 томах