юрисдикція

Значення в інших словниках

1. юрисдикція — Юрисди́кція: — повноваження давати правову оцінку фактам [34] — тут: право чинити суд [XIX] Інвентар з р. 1800 не подає нам вправді розміру грунту, яким наділений був костьол товстецький, а тільки коротко каже, що до того костьолу «після ерекції Я. Словник з творів Івана Франка
2. юрисдикція — -ї, ор. -єю. Правова сфера, на яку поширюється повноваження кого-небудь. Літературне слововживання
3. юрисдикція — Право чинити суд, г. судовласть, (даної установи) прероґативи Словник синонімів Караванського
4. юрисдикція — [йуриесдикц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
5. юрисдикція — Судовлада, судочинство, судопідлеглість, правотлум Словник чужослів Павло Штепа
6. юрисдикція — рос. юрисдикция повноваження певної особи, установи давати правову оцінку фактам, діям, розв'язувати правові питання. Eкономічна енциклопедія
7. юрисдикція — ЮРИСДИ́КЦІЯ, ї, ж. 1. Право чинити суд, розглядати і розв'язувати правові питання. Цим колоністам надавали самоуправу у формі т. зв. німецького або Магдебурзького права. Словник української мови у 20 томах
8. юрисдикція — юрисди́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
9. юрисдикція — (англ. jurisdiction) повноваження судових, адміністративних та інших органів вирішувати певні категорії кримінальних, цивільних, трудових, адміністративних справ, закріплених у законодавстві. Економічний словник
10. юрисдикція — -ї, ж. 1》 Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання. || Повноваження давати правову оцінку фактам, розв'язувати правові питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
11. юрисдикція — юрисди́кція [лат. jurisdictio, від jus (juris) – право і dico – проголошую] повноваження давати правову оцінку фактам, розв’язувати правові питання. Словник іншомовних слів Мельничука
12. юрисдикція — Обсяг компетенції судового або адміністративного органу. Універсальний словник-енциклопедія
13. юрисдикція — Юрисди́кція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)