азбука

рос. азбука

1. Те саме, що й алфавіт. 2. Найпростіший посібник з навчання грамоті — буквар. 3. Система умовних знаків С у музиці — нотна А., у телеграфі — телеграфна А.). 4. Переносно — ключ до розв'язання чогось; найпростіша, незаперечна, всім зрозуміла істина.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. азбука — (сукупність букв певної писемності за визначеним порядком) абетка, алфавіт. Словник синонімів Полюги
  2. азбука — а́збука іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. азбука — АЗБУКА – АБЕТКА – АЛФАВІТ Азбука. 1. Сукупність літер якогось письма, розташованих у прийнятому порядку; переносно – основні, найпростіші засади якоїсь науки, справи: нотна азбука, слов’янська азбука, азбука математики, оволодівати азбукою... Літературне слововживання
  4. азбука — див. АБЕТКА; (перша книжка) буквар, граматка; (знань) початки, АЗИ. Словник синонімів Караванського
  5. азбука — -и, ж. 1》 Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. Азбука Морзе — сукупність умовних знаків для передавання якогось тексту на телеграфному апараті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. азбука — А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна] .. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. азбука — Азбука не йде на бука. Вчити треба не биттям та погрозами, а умінням. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. азбука — • азбука [від назв перших слов'ян. літер "аз" (а) та "буки" (б)] 1) Сукупність літер, розміщених в усталеному для кожної мови порядку; те саме, що й алфавіт, абетка. 2) Початковий посібник для навчання грамоти; буквар. 3) Переносно — основні, найпростіші початки будь-якої науки, справи. Українська літературна енциклопедія
  9. азбука — Абетка, абеточка, азбучка, алфавіт Словник синонімів Вусика
  10. азбука — Вживана у рос. та укр. мовах назва алфавіту (за першими літерами церковнослов'янського алфавіту аз, буки); див. алфавіт. Універсальний словник-енциклопедія
  11. азбука — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
  12. азбука — А́збука, -ки, -ці; а́збуки, а́збук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. азбука — А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  14. азбука — Азбу́ка, -ки ж. Азбука. І азбуку по кунштиках заходилась вчити. Шевч. 328. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. Фр. Пр. 3. Словник української мови Грінченка