азбука

А́ЗБУКА, и, ж.

1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка.

І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна] .. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т. Шевченко);

– Ти б, Васильку, взяв краще букваря та азбуки вчився, – каже йому одного разу мати (С. Васильченко).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

Як пройшов усю азбуку, – аж повеселішав: діло пішло спірніше (Панас Мирний);

1596 р. вийшли українською мовою граматика та словник Лаврентія Зизанія; того ж року і того ж автора була надрукована і найперша наша Азбука (І. Огієнко).

3. перен. Основні засади, найпростіші положення, основа чого-небудь.

Планіметрія й стереометрія – то лише початки, азбука математики (І. Франко);

– Дисципліни без авторитету нема – невже цієї азбуки вас не вчили? (О. Гончар).

△ (1) А́збука Мо́рзе – система умовних знаків для передачі літер на телеграфному апараті.

Він за п'ять хвилин збагнув цілу азбуку Морзе (В. Самійленко);

Едикові ж вправи на валентність давалися дуже важко, це для нього було схоластикою, щось схоже на азбуку Морзе (Ю. Мушкетик);

Мар'яна чомусь теребить трьома пальцями стіл у кав'ярні, я теж вибиваю мимовільну азбуку Морзе (із журн.);

(2) Німа́ а́збука – умовні знаки пальцями, за допомогою яких спілкуються глухонімі.

У спеціальних школах глухонімих дітей вчать німій азбуці, а сліпих – системі Брайля (з газ.);

(3) Но́тна а́збука – сукупність нотних знаків для позначення музичних звуків.

“Фа” – четверта нота нотної азбуки (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. азбука — (сукупність букв певної писемності за визначеним порядком) абетка, алфавіт. Словник синонімів Полюги
  2. азбука — а́збука іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. азбука — АЗБУКА – АБЕТКА – АЛФАВІТ Азбука. 1. Сукупність літер якогось письма, розташованих у прийнятому порядку; переносно – основні, найпростіші засади якоїсь науки, справи: нотна азбука, слов’янська азбука, азбука математики, оволодівати азбукою... Літературне слововживання
  4. азбука — див. АБЕТКА; (перша книжка) буквар, граматка; (знань) початки, АЗИ. Словник синонімів Караванського
  5. азбука — -и, ж. 1》 Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. Азбука Морзе — сукупність умовних знаків для передавання якогось тексту на телеграфному апараті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. азбука — Азбука не йде на бука. Вчити треба не биттям та погрозами, а умінням. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. азбука — • азбука [від назв перших слов'ян. літер "аз" (а) та "буки" (б)] 1) Сукупність літер, розміщених в усталеному для кожної мови порядку; те саме, що й алфавіт, абетка. 2) Початковий посібник для навчання грамоти; буквар. 3) Переносно — основні, найпростіші початки будь-якої науки, справи. Українська літературна енциклопедія
  8. азбука — Абетка, абеточка, азбучка, алфавіт Словник синонімів Вусика
  9. азбука — Вживана у рос. та укр. мовах назва алфавіту (за першими літерами церковнослов'янського алфавіту аз, буки); див. алфавіт. Універсальний словник-енциклопедія
  10. азбука — АЛФА́ВІ́Т (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕ́ТКА, А́ЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти — кирилицю й глаголицю (з наукової літератури)... Словник синонімів української мови
  11. азбука — А́збука, -ки, -ці; а́збуки, а́збук Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. азбука — А́ЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. азбука — рос. азбука 1. Те саме, що й алфавіт. 2. Найпростіший посібник з навчання грамоті — буквар. 3. Система умовних знаків С у музиці — нотна А., у телеграфі — телеграфна А.). 4. Переносно — ключ до розв'язання чогось; найпростіша, незаперечна, всім зрозуміла істина. Eкономічна енциклопедія
  14. азбука — Азбу́ка, -ки ж. Азбука. І азбуку по кунштиках заходилась вчити. Шевч. 328. Приложися до азбуки, будут повні кишені і руки. Фр. Пр. 3. Словник української мови Грінченка