аморалізм

рос. аморализм

етичний принцип, що виправдовує егоїзм, індивідуалізм; негативне ставлення до загальнолюдських моральних цінностей.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аморалізм — -у, ч. Заперечення моралі, відмовлення від принципів совісті, честі, справедливості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. аморалізм — АМОРАЛІ́ЗМ, у, ч. Заперечення моралі, відмова від принципів совісті, честі, справедливості. У романі Ч. Айтматова “Плаха” було порушено гострі, тоді ще багато в чому “закриті” проблеми нашого співжиття: хижацьке ставлення до природи, аморалізм... Словник української мови у 20 томах
  3. аморалізм — АМОРАЛІ́ЗМ, у, ч. Заперечення моралі, відмовлення від принципів совісті, честі, справедливості. Словник української мови в 11 томах
  4. аморалізм — аморалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. аморалізм — Аморалі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. аморалізм — аморалі́зм (від а... і лат. moralis – моральний) етичний принцип, що виправдовує егоїзм, індивідуалізм; негативне ставлення до загальнолюдських моральних цінностей, Характерний для сучасних буржуазних етичних теорій. Словник іншомовних слів Мельничука