антимонопольне законодавство

рос. антимонопольное законодатель-ство

сукупність законодавчих, урядових та інших нормативних актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань (крім визначених спеціально державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку. А.з., як правило, спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів, проти їхньої змови з метою розподілу сегментів — регіонів, монополії цін, ізоляції конкурентів. Найбільшої досконалості А.з. досягло у США (антитрестівське), (Закон Шермана — з 1890р.). Воно поширене у європейських країнах, у т. ч. постсоціалістичних і пострадянських. В Україні А.з. базується на таких законах: "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про захист економічної конкуренції". А.з. передбачає такі заходи: організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств; економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін; економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності; адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції; недопущення зловживання монопольним становищем на ринку. Ці акти спрямовані на підтримку розвитку підприємництва, зміцнення ринкових відносин і піднесення економіки держави.