аршин

рос. аршин

міра довжини давньої Русі. Один А. дорівнює 71,12 см. Надалі замінений метричною одиницею — метром. Застосовувався А. у Болгарії і Туреччині, дещо відрізняючись розмірами.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аршин — Арши́н, -на м. 1) Аршинъ. У нас на спідницю вісім аршин набірається. Васильк. у. 2) Въ Полт. губ. при измѣреніи земли — погонная сажень по ширинѣ десятины, а въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Миргор. и Хорольск. уу. Словник української мови Грінченка
  2. аршин — А. Давня східнослов’янська одиниця довжини (0,711 м), яка вживалася до впровадження метричної системи. Літературне слововживання
  3. аршин — Арши́н, -на, -нові; -ши́ни, -нів і (після числ.) -ши́н. Два арши́ни. П’ять арши́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. аршин — АРШИ́Н, а, ч. Давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. аршин — Не міряй всіх на свій аршин. Не суди всіх по собі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. аршин — АРШИ́Н, а, ч., заст. Давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  7. аршин — арши́н іменник чоловічого роду арх. Орфографічний словник української мови
  8. аршин — -а, ч., заст. Давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнювала 0,711 м. || Лінійка, прут і т. ін. такої довжини. Міряти на свій аршин — оцінювати кого-, що-небудь тільки зі свого погляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. аршин — арши́н у пле́ча́х. Широкоплечий, дужий (про людину). — Куди лізеш? Не на тебе піджак шитий. Ось на кого! На Івана — у нього аршин у плечах! Добрий козак! (З газети). арши́н в плечі́. Никола йде, неначе брила,— Сажений зріст, аршин в плечі (П. Воронько). Фразеологічний словник української мови