асистент

рос. ассистент

(від латин. assistens (assistentis) — присутній, помічник) — 1. Помічник спеціаліста (професора, доцента, лікаря, екзаменатора). 2. У вузах — штатна посада на кафедрі; перше наукове звання.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. асистент — АСИСТЕ́НТ, а, ч. 1. Помічник професора, лікаря та ін. в тій чи іншій роботі. А професор дотепер керував моєю працею. Я був у нього за асистента (Шовк., Інженери, 1956, 120); Коли прийшов Мартинов, асистенти [хірурга] готувалися до операції (Донч. Словник української мови в 11 томах
  2. асистент — (лікаря) помічник, помагач, спомагач; (у виші) викладач-помічник. Словник синонімів Караванського
  3. асистент — 1. посада в наукових установах і вузах, на яку призначають випускників вищих шкіл з професійним ступенем магістра, інженера чи лікаря; 2. помічник, напр., хірурга, який виконує операцію. Універсальний словник-енциклопедія
  4. асистент — [асиестент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. асистент — асисте́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. асистент — -а, ч. 1》 Помічник професора, лікаря та ін. у тій чи іншій роботі. 2》 Нижча посада викладача у вищих навчальних закладах, а також особа, що обіймає цю посаду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. асистент — Помічник, поручник Словник чужослів Павло Штепа
  8. асистент — Асисте́нт, -та; -те́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. асистент — ПОМІЧНИ́К (той, хто допомагає комусь у роботі, занятті, справах тощо), АСИСТЕ́НТ, ПОМАГА́Ч розм., ПІДПО́РА розм., ПОЛИ́ГАЧ зневажл.; ПРА́ВА РУКА́ розм. (найближчий помічник); ТОВА́РИШ заст. (у назвах звань і посад). Словник синонімів української мови
  10. асистент — АСИСТЕ́НТ, а, ч. 1. Помічник спеціаліста (лікаря, режисера та ін.) в тій чи іншій роботі. Коли прийшов Мартинов, асистенти [хірурга] готувалися до операції (О. Словник української мови у 20 томах
  11. асистент — асисте́нт [від лат. assistens (assistentis) – присутній, помічник] 1. Помічник спеціаліста (професора, лікаря, режисера, екзаменатора). 2. У вузах СРСР штатна посада на кафедрі; перше наукове звання. 3. Помічник прапороносця. Словник іншомовних слів Мельничука