атрибутивний

рос. атрибутивный

той, що стосується означення, вживається як означення; означальний.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атрибутивний — -а, -е, лінгв. Означальний. Атрибутивний член речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. атрибутивний — атрибути́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. атрибутивний — АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Означальний. Атрибутивна функція прикметника, відділившись і відійшовши від номінативної, остаточно не пориває з нею, а навпаки, спирається на неї (з наук. літ.); Атрибутивний член речення. Словник української мови у 20 томах
  4. атрибутивний — атрибути́вний (від атрибут) той, що стосується означення, вживається як означення; означальний. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. атрибутивний — АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, грам. Означальний. Атрибутивний член речення. Словник української мови в 11 томах
  6. атрибутивний — ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ грам. (який стосується означення, вживається як означення), АТРИБУТИ́ВНИЙ. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше (з наукової літератури); Атрибутивна функція прикметника. Словник синонімів української мови