атрибутивний

Значення в інших словниках

1. атрибутивний — атрибути́вний прикметник Орфографічний словник української мови
2. атрибутивний — АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Означальний. Атрибутивна функція прикметника, відділившись і відійшовши від номінативної, остаточно не пориває з нею, а навпаки, спирається на неї (з наук. літ.); Атрибутивний член речення. Словник української мови у 20 томах
3. атрибутивний — атрибути́вний (від атрибут) той, що стосується означення, вживається як означення; означальний. Словник іншомовних слів Мельничука
4. атрибутивний — ОЗНАЧА́ЛЬНИЙ грам. (який стосується означення, вживається як означення), АТРИБУТИ́ВНИЙ. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше (з наукової літератури); Атрибутивна функція прикметника. Словник синонімів української мови
5. атрибутивний — АТРИБУТИ́ВНИЙ, а, е, грам. Означальний. Атрибутивний член речення. Словник української мови в 11 томах
6. атрибутивний — рос. атрибутивный той, що стосується означення, вживається як означення; означальний. Eкономічна енциклопедія