атрибут
атрибу́т
-а, ч.
1》 філос.Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища.
2》 Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Стандартний атрибут.
3》 У системах обробки інформації – ознака, описувач даних, що містить одну з характеристик даного: ім'я, тип, довжину та ін.
Альтернативний атрибут — атрибут, присвоєння якого визначається вибором одного з кількох припустимих значень.
Атрибут зв'язку — спільний атрибут у записах двох файлів бази даних, який забезпечує динамічне зв'язування цих файлів.
Атрибут програми — одна з програмних конструкцій.
Атрибут файлу — характеристика, яка визначає файл: ім'я, розмір, організація (тип) та ін.
4》 грам. Означення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- атрибут — атрибу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- атрибут — (матерії) властивість, ознака; (поезії) АКСЕСУАР; ГРАМ. означення. Словник синонімів Караванського
- атрибут — 1. властивість (істотна) 2. (грам.) ознака Словник чужослів Павло Штепа
- атрибут — АТРИБУ́Т, а, ч. 1. Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. Мистецтво – атрибут культурного життя (із журн.); Рух – атрибут матерії (із журн.). 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- атрибут — атрибу́т (від лат. attributum – додане) 1. Невід’ємна властивість об’єкта. 2. Означення (член речення). 3. Переносно – істотна ознака, властивість чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
- атрибут — Поняття, яке у філософії означає істотну й необхідну характеристику предмету, без якої він не міг би існувати; протилежність акциденції. Універсальний словник-енциклопедія
- атрибут — АТРИБУТ (від лат. attributes — властивості) — невід'ємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища, без якого вони не можуть бути самими собою. Термін "А. Філософський енциклопедичний словник
- атрибут — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Словник синонімів української мови
- атрибут — Атрибу́т, -ту, -тові; -бути, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- атрибут — АТРИБУ́Т, а, ч. 1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища. Рух — атрибут матерії. 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Скромність і строгість З Леніним завжди злиті. Словник української мови в 11 томах
- атрибут — рос. атрибут (від латин. attributum — додане) — невід'ємна, необхідна для забезпечення цілісності об'єкта, суб'єкта (предмета) властивість, його частина, додаток. Напр. Eкономічна енциклопедія