атрибут
АТРИБУ́Т, а, ч.
1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища.
Рух — атрибут матерії.
2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь.
Скромність і строгість З Леніним завжди злиті. Скромність і строгість — Його атрибути святі (Забашта, Квіт.., 1960,155);
Пальма стала в Туреччині символом родючості і атрибутом весільного обряду (Тулуб, Людолови, II, 1957, 286).
3. грам. Означення.
Атрибут — термін, який широко вживається переважно в західноєвропейському мовознавстві в такому ж значенні, як і термін означення (Сл. лінгв. терм., 1957, 19).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- атрибут — атрибу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- атрибут — (матерії) властивість, ознака; (поезії) АКСЕСУАР; ГРАМ. означення. Словник синонімів Караванського
- атрибут — 1. властивість (істотна) 2. (грам.) ознака Словник чужослів Павло Штепа
- атрибут — -а, ч. 1》 філос.Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. 2》 Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Стандартний атрибут. Великий тлумачний словник сучасної мови
- атрибут — АТРИБУ́Т, а, ч. 1. Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. Мистецтво – атрибут культурного життя (із журн.); Рух – атрибут матерії (із журн.). 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- атрибут — атрибу́т (від лат. attributum – додане) 1. Невід’ємна властивість об’єкта. 2. Означення (член речення). 3. Переносно – істотна ознака, властивість чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
- атрибут — Поняття, яке у філософії означає істотну й необхідну характеристику предмету, без якої він не міг би існувати; протилежність акциденції. Універсальний словник-енциклопедія
- атрибут — АТРИБУТ (від лат. attributes — властивості) — невід'ємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища, без якого вони не можуть бути самими собою. Термін "А. Філософський енциклопедичний словник
- атрибут — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Словник синонімів української мови
- атрибут — Атрибу́т, -ту, -тові; -бути, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- атрибут — рос. атрибут (від латин. attributum — додане) — невід'ємна, необхідна для забезпечення цілісності об'єкта, суб'єкта (предмета) властивість, його частина, додаток. Напр. Eкономічна енциклопедія