атрибут

НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Посередині ж города (міста), на рівній.. площі був торг — неодмінна належність кожного города того часу (С. Скляренко); І однакові початки, ..і тавтологія, і постійні епітети не є винятковою приналежністю українських дум. Вони властиві і билинам та іншим епічним творам східних слов'ян (М. Рильський); Вони (кореспонденти) наввипередки описували розкішні степові пікніки, катання на тройках, ночівлі під відкритим небом.. "зі всіма аксесуарами життя циганського, таборового..." (О. Гончар); Шлях до розквіту людини слід шукати в зміні її світу, а не самих лиш зовнішніх атрибутів життя (П. Загребельний).

ОЗНА́ЧЕННЯ грам. (другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова й виражає якусь ознаку предмета), АТРИБУ́Т. Відокремлені означення; Однорідні атрибути.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атрибут — атрибу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. атрибут — (матерії) властивість, ознака; (поезії) АКСЕСУАР; ГРАМ. означення. Словник синонімів Караванського
  3. атрибут — 1. властивість (істотна) 2. (грам.) ознака Словник чужослів Павло Штепа
  4. атрибут — -а, ч. 1》 філос.Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. 2》 Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Стандартний атрибут. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. атрибут — АТРИБУ́Т, а, ч. 1. Суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища. Мистецтво – атрибут культурного життя (із журн.); Рух – атрибут матерії (із журн.). 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. атрибут — атрибу́т (від лат. attributum – додане) 1. Невід’ємна властивість об’єкта. 2. Означення (член речення). 3. Переносно – істотна ознака, властивість чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. атрибут — Поняття, яке у філософії означає істотну й необхідну характеристику предмету, без якої він не міг би існувати; протилежність акциденції. Універсальний словник-енциклопедія
  8. атрибут — АТРИБУТ (від лат. attributes — властивості) — невід'ємна, необхідна, істотна властивість предмета або явища, без якого вони не можуть бути самими собою. Термін "А. Філософський енциклопедичний словник
  9. атрибут — Атрибу́т, -ту, -тові; -бути, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. атрибут — АТРИБУ́Т, а, ч. 1. філос. Суттєва, невід’ємна властивість предмета або явища. Рух — атрибут матерії. 2. Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь. Скромність і строгість З Леніним завжди злиті. Словник української мови в 11 томах
  11. атрибут — рос. атрибут (від латин. attributum — додане) — невід'ємна, необхідна для забезпечення цілісності об'єкта, суб'єкта (предмета) властивість, його частина, додаток. Напр. Eкономічна енциклопедія