банкрут

рос. банкрот

(від італ. bancarotto — неплатоспроможний боржник) — офіційно визнана неплатоспроможною юридична або фізична особа. Оголошується у тому разі, коли сума боргу перевищує задокументовану вартість рухомого й нерухомого майна.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банкрут — БАНКРУ́Т, БАНКРО́Т, а, ч. 1. Комерсант, банкір, підприємець, що внаслідок розорення став неспроможним боржником. Річинського по смерті оголошено банкротом (Вільде, Сестри.., 1958, 172). Словник української мови в 11 томах
  2. банкрут — банкру́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. банкрут — банкрот, -а, ч. 1》 Юридична або фізична особа, яка розорилася і неспроможна оплатити свої зобов'язання. Злісний банкрут (банкрот) — особа, яка за наявності коштів видає себе за неспроможного боржника. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. банкрут — Банкрут, -та м. Банкротъ. Желех. Словник української мови Грінченка
  5. банкрут — банкрут – банкрот У мовному вжитку обидва іменники тривалий час існували паралельно, виступаючи як у прямому значенні (“комерсант, банкір, бізнесмен, котрий унаслідок розорення став неспроможним боржником”), так і в переносному (“невдалий політик... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  6. банкрут — див. бідний Словник синонімів Вусика
  7. банкрут — Банкру́т, -та; -ру́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)