банкрут

БАНКРУ́Т, БАНКРО́Т, а, ч.

1. Комерсант, банкір, підприємець, що внаслідок розорення став неспроможним боржником.

Річинського по смерті оголошено банкротом (Вільде, Сестри.., 1958, 172).

◊ Злі́сний банкру́т (банкро́т) — особа, що, при наявності коштів, видає себе за неспроможного боржника.

Я не банкрот, принаймні не злісний (Л. Укр., III, 1952, 678).

2. перен. Той, хто зазнав краху в своїй діяльності, виявився в чому-небудь ідейно або морально неспроможним.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банкрут — банкрут – банкрот У мовному вжитку обидва іменники тривалий час існували паралельно, виступаючи як у прямому значенні (“комерсант, банкір, бізнесмен, котрий унаслідок розорення став неспроможним боржником”), так і в переносному (“невдалий політик... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. банкрут — банкру́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. банкрут — банкрот, -а, ч. 1》 Юридична або фізична особа, яка розорилася і неспроможна оплатити свої зобов'язання. Злісний банкрут (банкрот) — особа, яка за наявності коштів видає себе за неспроможного боржника. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. банкрут — див. бідний Словник синонімів Вусика
  5. банкрут — Банкру́т, -та; -ру́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. банкрут — рос. банкрот (від італ. bancarotto — неплатоспроможний боржник) — офіційно визнана неплатоспроможною юридична або фізична особа. Оголошується у тому разі, коли сума боргу перевищує задокументовану вартість рухомого й нерухомого майна. Eкономічна енциклопедія
  7. банкрут — Банкрут, -та м. Банкротъ. Желех. Словник української мови Грінченка