бонус

рос. бонус

(від латин. bonus-добрий) — 1. Додаткова винагорода, доплата (премія), яку отримує торговий посередник у вигляді процента до загальної суми комерційної операції, проведеної за його участю. 2. Додаткова знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої згоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій спів1 праці.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бонус — бо́нус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бонус — У. 1. Додаткова винагорода, премія. 2. Додаткова знижка, що її надає продавець відповідно до умов окремої угоди. Літературне слововживання
  3. бонус — -а, ч., фін. 1》 Додаткова винагорода, премія. 2》 Додаткова цінова знижка, яка надається за умовами контракту чи постійним покупцям. 3》 Комісійна винагорода за надання послуги відносно купівлі та продажу товару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бонус — Надплата, надвинагорода Словник чужослів Павло Штепа
  5. бонус — БО́НУС, у, ч., екон., фін. 1. Форма стимулювання праці або заохочення в якій-небудь діяльності. Правильно розподілені бонуси можуть підсилити ефект заохочення шляхом нагородження людей, що роблять відчутний внесок у процвітання вашої компанії (із журн. Словник української мови у 20 томах
  6. бонус — (англ. bоnus) винагорода, яку одержує торговельний посередник у вигляді процента до загальної суми обігу, проведеного за його участю, премія, додаткова знижка, додатковий дивіденд. Економічний словник