верифікація

рос. верификация

(від латин. verus — істинний) — перевірка і підтвердження істинності, достовірності матеріалів, документів.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верифікація — ВЕРИФІКА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. Перевірка правильності теоретичних положень на практиці, встановлення достовірності дослідним шляхом. Експериментальна перевірка розробленого методу мала на меті верифікацію основних ідей... Словник української мови у 20 томах
  2. верифікація — Верифіка́ція. Підтвердження, перевірка легітимності, справжності. І так, коли на чергу прийшли протести зглядом україньских послів... Українська літературна мова на Буковині
  3. верифікація — (англ. verification) 1. перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом їх порівняння з об’єктами, що спостерігаються, реальними даними, експериментом. 2. в соціології – процедура оцінки соціологічних гіпотез, складова при порівнянні їх з фактами, станом справ у дійсності. Економічний словник
  4. верифікація — Перевірка дослідним шляхом достовірності прогнозованих даних. Словник термінів з агрофітоценології
  5. верифікація — верифіка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. верифікація — 1. Перевірка істинності теоретичних положень, встановлення їх достовірності. 2. В неопозитивізмі – принцип дослідної перевірки... Словник із соціальної роботи
  7. верифікація — -ї, ж. Перевірка істинності, встановлення достовірності. Верифікація програмного засобу — процес перевірки узгодженості результатів на етапах життєвого циклу програмного засобу та вимог, встановлених на попередніх етапах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. верифікація — верифіка́ція (від лат. verus – істинний і ...фікація) перевірка істинності, встановлення достовірності. Принцип В. – висунутий неопозитивістами принцип (див. неопозитивізм), за яким висловлювання вважається осмисленим лише тоді, коли його істинність або хибність підтверджують дані відчуттів. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. верифікація — В методології процедура, під час якої вирішується, чи дана думка (твердження, гіпотеза) правильна (в. позитивна), чи хибна (в. негативна). Універсальний словник-енциклопедія