депутат

рос. депутат

(від латин. deputatus — визначений) — вибраний представник населення окремих регіонів у постійно діючі органи влади. В Україні його правове положення регламентується Конституцією України, а також спеціальним Законом України про статус народних депутатів. У цих документах визначені повноваження Д. і взаємовідносини з виборцями, державними органами, громадськими організаціями. Д. бере участь у розв'язанні проблем державного, господарського й соціально-культурного життя країни, працюючи над розробленням і прийняттям відповідних законів, постанов. Йому гарантується депутатська недоторканність.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. депутат — депута́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. депутат — див. делегат, ходак Словник чужослів Павло Штепа
  3. депутат — депута́т (від лат. deputatus – визначений) 1. Виборний представник населення в постійно діючих органах влади. 2. Особа, уповноважена колективом (групою) для виконання якогось доручення. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. депутат — Член парламенту. Універсальний словник-енциклопедія
  5. депутат — -а, ч. 1》 Член органу державної влади, обраний виборцями. 2》 Обрана або визначена особа, уповноважена для виконання якого-небудь доручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. депутат — ДЕПУТА́Т, а, ч. 1. Член органу державної влади, обраний виборцями. П’ять робітничих депутатів [у Державній думі]: Петровський, Бадаєв, Муранов... Словник української мови в 11 томах
  7. депутат — ДЕПУТА́Т (член органу державної влади, обраний виборцями), ПОСО́Л зах., заст. Сам він депутат Ради (А. Головко); Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (В. Стефаник). Словник синонімів української мови
  8. депутат — [деипутат] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  9. депутат — Депута́т, -та; -та́та, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. депутат — Депутат, -та м. 1) Депутатъ. Од цариці знов приказ: прислати до столиці депутатів. О. 1862. V. 102. 2) Собственникъ полонини. Шух. І. 184. Словник української мови Грінченка