1. Словник синонімів української мови

депутат

ДЕПУТА́Т (член органу державної влади, обраний виборцями), ПОСО́Л зах., заст. Сам він депутат Ради (А. Головко); Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (В. Стефаник).

УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені знову поїхали на села вербувати людей (М. Ю. Тарновський); Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); — Дід мій Іван Петрій був отаманом у Довбушевій банді, перший по Довбушу і єго повірник (І. Франко); Він навіть не дивується, що з-поміж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. депутат — депута́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. депутат — [деипутат] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. депутат — -а, ч. 1》 Член органу державної влади, обраний виборцями. 2》 Обрана або визначена особа, уповноважена для виконання якого-небудь доручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. депутат — див. делегат, ходак Словник чужослів Павло Штепа
  5. депутат — депута́т (від лат. deputatus – визначений) 1. Виборний представник населення в постійно діючих органах влади. 2. Особа, уповноважена колективом (групою) для виконання якогось доручення. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. депутат — Член парламенту. Універсальний словник-енциклопедія
  7. депутат — Депута́т, -та; -та́та, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. депутат — ДЕПУТА́Т, а, ч. 1. Член органу державної влади, обраний виборцями. П’ять робітничих депутатів [у Державній думі]: Петровський, Бадаєв, Муранов... Словник української мови в 11 томах
  9. депутат — рос. депутат (від латин. deputatus — визначений) — вибраний представник населення окремих регіонів у постійно діючі органи влади. В Україні його правове положення регламентується Конституцією України... Eкономічна енциклопедія
  10. депутат — Депутат, -та м. 1) Депутатъ. Од цариці знов приказ: прислати до столиці депутатів. О. 1862. V. 102. 2) Собственникъ полонини. Шух. І. 184. Словник української мови Грінченка