дипломатія
рос. дипломатия
(фр. diplo- matie) — офіційна діяльність органів зовнішніх зносин держави, спрямована на здійснення мирними засобами завдань і цілей зовнішньої політики. Зміст і методи дипломатії визначає зовнішня політика, яку проводить уряд, безпосередньо оперативно через спеціальне відомство Міністерства закордонних справ.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дипломатія — диплома́тія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дипломатія — Зовнішньо-політична діяльність; П. інтриги, махінації, маневри; ЖМ. такт, тактовність, витриманість, (хитра) ФАМ. політика; У ФР. сприт, хитрування; ОК. мудрість, глузд, розсудливість. Словник синонімів Караванського
- дипломатія — [диепломат'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- дипломатія — -ї, ж. 1》 Діяльність уряду та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої міжнародної політики держави, а також захисту інтересів держави за кордоном. || перен. Дипломатичні представники певної держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дипломатія — диплома́тія (франц. diplomatie, від грец. δίπλωμα – лист, документ) 1. Офіційна діяльність глав держав, урядів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном. Словник іншомовних слів Мельничука
- дипломатія — розво́дити диплома́тію. Діяти обережно, приховувати свої справжні наміри. (Мотря:) Піду-таки до них додому та у старої Заморенчихи розпитаю. І справді, чого ж тут дипломатію розводити? (З. Мороз). Фразеологічний словник української мови
- дипломатія — Диплома́тія, -тії, -тією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дипломатія — ДИПЛОМА́ТІЯ, ї, ж. 1. Діяльність уряду та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої міжнародної політики держави. Словник української мови в 11 томах