дипломатія

ДИПЛОМА́ТІЯ, ї, ж.

1. Діяльність уряду та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої міжнародної політики держави.

Для імперіалістичних держав дипломатія була і лишається інструментом нав’язування своєї волі іншим народам, знаряддям підготовки воєн (Програма КПРС, 1961, 49);

// перен. Дипломатичні представники певної держави.

З метою боротьби проти Росії і Франції німецька дипломатія [у 1882 р.] зробила почин створенню воєнних угруповань, спрямованих проти інших держав (Нова іст., 1957, 133);

Російська дипломатія вимагала у Варшаві припинення релігійного гніту на Україні (Іст. УРСР, І, 1953, 228).

2. перен. Тонкий розрахунок, хитрування, спрямовані на досягнення якої-небудь мети.

[Пріор:] Я в Римі не бував, дипломатії ніколи не вчився (Фр., II, 1950, 173);

Петров непомітно зітхнув: доведеться сьогодні знайти в собі витримку й здатність до тонкої дипломатії (Шовк., Інженери, 1956, 196);

Катерина, забувши про всяку дипломатію, просичала зло просто в обличчя Нелі: — Я й не думаю віддавати його кому-небудь, запам’ятай собі! (Вільде, Сестри.., 1958, 355).

◊ Диплома́тію розво́дити — діяти обережно, не розкриваючи своїх намірів.

[Мотря:] Піду таки до них додому та у старої Заморенчихи розпитаю. І справді, чого ж тут дипломатію розводити? (Мороз, П’єси, 1959, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дипломатія — диплома́тія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дипломатія — Зовнішньо-політична діяльність; П. інтриги, махінації, маневри; ЖМ. такт, тактовність, витриманість, (хитра) ФАМ. політика; У ФР. сприт, хитрування; ОК. мудрість, глузд, розсудливість. Словник синонімів Караванського
  3. дипломатія — [диепломат'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. дипломатія — -ї, ж. 1》 Діяльність уряду та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої міжнародної політики держави, а також захисту інтересів держави за кордоном. || перен. Дипломатичні представники певної держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дипломатія — диплома́тія (франц. diplomatie, від грец. δίπλωμα – лист, документ) 1. Офіційна діяльність глав держав, урядів та спеціальних органів зовнішніх зносин щодо здійснення зовнішньої політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дипломатія — розво́дити диплома́тію. Діяти обережно, приховувати свої справжні наміри. (Мотря:) Піду-таки до них додому та у старої Заморенчихи розпитаю. І справді, чого ж тут дипломатію розводити? (З. Мороз). Фразеологічний словник української мови
  7. дипломатія — Диплома́тія, -тії, -тією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дипломатія — рос. дипломатия (фр. diplo- matie) — офіційна діяльність органів зовнішніх зносин держави, спрямована на здійснення мирними засобами завдань і цілей зовнішньої політики. Eкономічна енциклопедія