диспут

рос. диспут

(від латин. disputo — досліджую, сперечаюсь) — 1. Публічне обговорення якогось питання перед аудиторією. 2. Обговорення наукової теми, праці, захисту дисертації.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диспут — див. ДИСКУСІЯ. Словник синонімів Караванського
  2. диспут — Ди́спут, -ту, -тові, на -ті; -пути, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. диспут — Пересправа, суперека, справдова, змаг, див. дискусія, полеміка, дебатувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. диспут — [диспут] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. диспут — ДИ́СПУТ, у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему. Поки йшли шумні диспути про етимологію і фонетику, ..о. Зварич мовчав (Фр., VII, 1951, 296); Сто раз я правий був учора, коли на диспуті з панами говорив: матерія — вічна (Тич., II, 1957, 61). Словник української мови в 11 томах
  6. диспут — СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн. Словник синонімів української мови
  7. диспут — ди́спут іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. диспут — -у, ч. Публічний спір на наукову, літературну і т. ін. тему. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. диспут — ди́спут (від лат. disputo – досліджую, сперечаюсь) 1. Усний науковий спір; обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. 2. Обговорення наукової праці при публічному захисті дисертації. Словник іншомовних слів Мельничука